Про завод

Історія Турбівського каолінового заводу починається
з 1925 року

Висока якість Турбівського каоліну привернула до себе увагу ще на початку XX століття, коли в 1903-1907 роках одеський купець Ушер Сігал заснував перший в Україні фарфоро-фаянсовий завод із виробництва керамічних виробів у місті Славуті на Волині (нині Хмельницька область), де і був випробуваний Турбівський каолін.

Результати перевірки якості видобутого каоліну перевершили всі очікування. З 1909 року каолін із Турбівського родовища поставлявся на завод у Славуті (зараз — Славутський комбінат «Будфарфор» з ТМ «Colombo» концерну «Geberit Group» зі штаб-квартирою у Швейцарії). Відтоді й починається промисловий видобуток каоліну поблизу Турбова. Добували його й збагачували примітивним способом: викопували лопатою, відвозили ручними тачками в чани-мішалки, які приводилися в рух кінною тягою. Розмішаний із водою каолін подавався по жолобах у чани, де відстоювався. Найкращі частини каоліну різали на частки у вигляді цегли й відправляли в Славуту, пісок же осідав на дні чана. Здійснював керівництво цими роботами Павло Адельгейм, надалі відомий фахівець по каоліну в нашій країні. Після Жовтневої революції в 1917 році коштом Турбівських каолінів задовольнялася потреба паперової промисловості. У 1924 році за рішенням керівництва країни було розпочато будівництво Турбовського каолінового заводу, а 10 листопада 1925 року було проведено пробний запуск. Проєктна потужність заводу становила 500 тис. пудів на рік шматкового каоліну. Родовище каоліну розробляється відкритим способом, при цьому використовується те ж обладнання, як і для проведення відкритих гірничих робіт. У 1925 році, коли країна почала розвивати гумовотехнічну промисловість і постало питання про заміну наповнювача каучуку-сажі, який виготовлявся із зеленого масла, стали застосовувати каоліни з Турбівського родовища. З 1929 року на заводі застосовується мокрий спосіб збагачення за допомогою електролітів. До початку Другої світової війни завод забезпечував потребу країни в каоліні. Частина каоліну відправлялася в Німецьку республіку. У період війни завод був повністю зруйнований і кар'єр був затоплений разом з обладнанням. Збиток обчислювався в 1 млн 700 тис. рублів. У 1944 році почалися відновлювальні роботи з подальшою реконструкцією і модернізацією Турбівського каолінового заводу на різних етапах технологічного процесу отримання каоліну. У 1953 році відбувається реконструкція заводу з упровадженням сушильних барабанів замість тунельних сушарок, у 1959 році — фільтр-преси піднімають наверх, відбувається впровадження транспортерів для транспортування коржів у сушильні барабани, а в 1963 році впроваджена нова помольна установка — кошиковий дезінтегратор.

На початку 1964 року завод почав поставляти каолін для взуттєвої промисловості.

У період з 1953 по 1979 рік обсяги виробництва каоліну на заводі збільшилися з 20 000 до 75 000 тонн на рік і склали близько 615 000 тонн видобутку за даний період. Поставки каоліну різних марок здійснювався на понад 100 підприємств Радянського Союзу. У 80-ті роки каолін збагачений Турбівського родовища застосовується для виробництва штучної шкіри, технічних тканин і пластмасових виробів. У 90-ті роки, у зв'язку з наступаючою кризою через розвал Радянського Союзу та зменшення темпів зростання економіки й промисловості з 1993 по 1997 рік підприємство працює не в повному обсязі.

У 2013 році відбуваються процеси модернізації виробничих потужностей і зміна менеджменту заводу. У 2015 році був введений в експлуатацію новий виробничий комплекс. На підприємстві встановлена нова технологічна лінія потужністю до 2500 тонн каоліну в місяць, для виробництва каоліну мокрого збагачення з вологістю 5-28%, у вигляді грудок. Удосконалена фахівцями підприємства лінія мокрого збагачення охоплює поділ каолінової сировини за сортами на складі, збагачення каолінової суспензії через систему дезінтеграції і класифікаторів, зневоднення на фільтр-пресі до 30% вологості та сушіння в прямоточній сушарці до 5%/12%/14%/18%. Дана технологія дозволяє отримати продукт високої якості й забезпечити стабільність якісних показників.

Зараз «Турбівський каоліновий завод» — провідне гірничодобувне підприємство України, яке займається розробкою родовищ, видобутком і продажем каолінів збагачених і кварцового піску. Турбівське родовище каолінів — одне з найбільших у Центральній і Східній Європі. Каолін і кварцовий пісок Турбівського родовища використовуються як наповнювач при виробництві порцеляни, санітарної кераміки й керамічної плитки, фаянсових виробів, картону, гумового взуття, гумотехнічних і пластмасових виробів, для виготовлення штучних шкір, тканин і лінолеуму, вогнетривких виробів, при виготовленні формувального матеріалу в ливарному виробництві, а також для виготовлення каталізаторів і пропану в нафтопереробної промисловості."